Єврейський дворик

Зараз ви знаходитесь перед Вільчківською кам’яницею. Увійшовши через вхідні двері, ви потрапите на старе подвір’я. До речі, так званий коридор, яким ви проходите, тягнеться кілька десятків метрів.

Потрапивши на саме подвір’я, зверніть увагу на цегляну стіну, яка знаходиться праворуч від вас. У стіні ви можете побачити виїмки, котрі розташовані у певному порядку. Можна припустити, що подвір’я, на якому ви знаходитесь, колись належало євреям. Виїмки в стіні не що інше, як місця для мезуз - рулонів пергаменту з висловами із Второзаконня, яке є священним для кожного єврея. Релігійний єврей при вході і виході з дому доторкався рукою до мезузи, що дорівнювало молитві за благополуччя цього дому. Такі ж заглибини можна побачити і на деяких інших будинках єврейської дільниці. На ніч єврейська дільниця закривалася брамою, яка знаходилася на перетині вулиць Руської та Івана Федорова.

Варто сказати, що межами єврейської дільниці у Львові були сучасні вулиці Руська, Валова, Сербська і Підвальна. Під час чисельних облог міста євреї були зобов’язані збройно захищати свої домівки та ті відтинки міських мурів, які прилягали до їх дільниці.

Єврейська дільниця почала втрачати свої національні особливості після того, як у середині XIX століття австрійська конституція урівняла євреїв у правах з іншими громадянами. Відтак вони одержали й право селитися не лише у гетто. Але остаточно єврейська дільниця перестала існувати під час II Світової війни, коли німецькі окупанти винищили майже всіх євреїв Львова.

Не зважаючи на це, зараз ми спостерігаємо гармонію у стосунках між всіма національними громадами, що проживають у Львові.